|
Рухливі ігри в легкій атлетиці
ВСТУП
В основних напрямах реформи загальноосвітньої й професійної школи підкреслено, що дуже важливо виховувати молоде покоління фізично розвинутим, загартованим, готовим до праці й оборони нашої Батьківщини .Серед великої кількості різноманітних засобів фізичного виховання широко використовуються рухливі ігри, які сприяють розв'язанню навчально-оздоровчих завдань.
Ігрова діяльність має особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру – в дитячі та юнацькі роки. Граючись діти, засвоюють життєво необхідні рухові навички й уміння, у них виробляється сміливість і воля, кмітливість. У цей період ігровий метод посідає провідне місце, набуває характеру універсального методу фізичного виховання.
Кожен народ, в залежності від соціально – економічних умов свого розвитку, психічного складу, географічного положення історично виробляв самобутні види рухливих ігор, розваг та забав, способи їх, виконання, які потім склали своєрідні системи національного тіло виховання .
Незважаючи на посилені процеси інтеграції характерних ознак культур народів світу, наприкінці двадцятого століття, національно – своєрідні форми, відтінки вікових культурних надбань не втрачають свого значення і сьогодні .
В час національного відродження вивчення традицій становлення та розвитку українських рухливих ігор, забав та розваг набувають непересічного значення. Необхідність дослідження багатющого педагогічного досвіду використання українських народних ігор зумовлюються тим, що результати такої праці допоможуть простежити змінність форм, методів та засобів виховання, а також визначити закономірності, пов’язані із зміною соціально – економічних чинників життєдіяльності суспільства, створюючи передумови для поповнення сучасної теорії й практики фізичного виховання адекватними елементами етнопедагогіки.
Одначе, незважаючи на зазначену актуальність, проблематиці досліджень філософських, історичних, теоретико–методичних, педагогічних аспектів становлення і розвитку українських народних ігор, особливо у радянський період, відводилось надзвичайно мало уваги, що зумовлювалось переважно політичними та ідеологічними факторами. Таке становище суттєво збіднює ефективність розвитку національної педагогічної науки і не сприяє формуванню повноцінної національної системи фізичного виховання.
Українська НФК, розвиваючись на національних традиціях протягом століть, змінювала свої структурні компоненти, функції, адаптуючись до конкретних історичних умов. Тому актуальним на сьогодні є дослідження становлення й розвитку педагогічних аспектів народних ігор, де окрім методів та форм їх, використання, суттєву роль посідає система народних знань і уявлень про фізичний розвиток і фізичне виховання людини.
Слід зазначити, що незважаючи на відповідний рівень системної сформованості рухливих ігор, процес їх розвитку не припинився, а невпинно продовжується.. Свідченням цього є постійне поповнення скарбниці народних рухливих ігор, забав та розваг новими елементами. У зв’язку з цим, вивчення національних традицій і впровадження адекватних рухливих ігор, забав та розваг у сучасну практику навчально–виховної роботи сприятимуть не тільки національно – культурному відродженню,а й формуванню повноцінної національної системи фізичного виховання, підвищенню ефективності виховного процесу в цілому.
З огляду на вище приведене, особливої ваги набуває також проблема дослідження особливостей функціонування народних рухливих ігор у сучасних умовах.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИКИ РУХЛИВИХ ІГОР В ЛЕГКІЙ АТЛЕТИЦІ.
На важливу роль гри у всебічному розвитку дітей указували: О.М. Горький, А.С.Макаренко. Гру дітей вони розглядали, як основний вид фізичної й рухової діяльності. Великого значення грі надавав видатний фахівець у справі фізичного розвитку дітей П.Ф.Лесгафт, вважаючи, що вона є вправою, за допомогою якої дитина готується до життя. Школою підготовки дітей до життя називає гру А.С.Макаренко” Гра має важливе значення у житті дитини , має те саме значення , яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі , такою з багатьох поглядів вона буде в роботі . коли виросте.”( К 11954, т-4, с 366). Підкреслював , що гра має виховувати якості майбутнього працівника й громадянина. О.М.Горький вважав гру цінним засобом виховання не тільки фізичного, а й розумового. указуючи на її зв`язок із соціальним середовищем , яке оточує дитину . Він говорив . що гра шлях дітей до пізнання світу . в якому вони живуть і який змінюється . Адже для дітей ігри – це їхнє безпосереднє життя, а вчитель за допомогою ігор формує в них риси характеру. Гідні нашої нації. В грі закладено невичерпні можливості для вивчення психології учнів. Та зважаючи навищеприведене рухливі ігри, беруть початок саме з народної фізичної культури. Яка включає ті види рухливої активності та методи їх, використання, які історично склалися серед певної етнічної спільноти людей з метою адекватного біологічного, психічного. етнічного, естетичного впливу на природний розвиток людини, її пристосування до навколишнього середовища , підготовки до трудової діяльності та військової справи . Кожен народ , залежності від соціально - економічних умов свого розвитку, психічного складу, географічного положення тощо історично виробляв самобутні види рухливих ігор та розваг, способи їх, використання, які потім склали своєрідні системи тіло виховання .Не є винятком у цьому плані й традиції української системи фізичного виховання, основу якої складає надзвичайно багатий пласт народних рухливих ігор. Форми проявлення гри дуже різноманітні . Разом із розвитком людського суспільства вони неперервно вдосконалюються й ускладнюються . Гра – це свідома діяльність, направлена на досягнення умовно поставленої мети . Складність того, що прийнято називати “грою”, наочніше всього виявляється при знайомстві з різноманітними теоріями ,які пояснюють походження й значення гри. Ученими висунуто безліч пропозицій і точок зору . Та всі вони згруповані навколо двох основних положень. Одні стверджують споконвічність незмінність гри і її первинність по відношенню до праці . Другі, навпаки, вважають, що саме праця породжує гру і визначає її розвиток. Шиллер, Гросс, Холл та інші вбачали в грі тільки проявлення вроджених інстинктів, які переслідують визначену біологічну мету. Між грою людини й тварини вони не бачили різниці. Гру й працю вони протиставили один одному . Дотримуючись теорії “ вільної гри”, вони заперечують необхідність педагогічного втручання в діяльність граючих і в той самий час свідомо культивують ігри , де панує культ сили, і тим самим допомагають виховувати модель у дусі агресії й жорстокості . Г.В.Плєханов першим запропонував думку , що в житті людського суспільства праця старша за гру . Він заперечував тотожність гри тварин і людини. У грі знаходить своє відображення навколишня дійсність, або ,іншими словами , матеріальні умови життя людського суспільства. Це відображення є результатом діяльності свідомості, яке притаманне тільки людині. Майже на всьому протязі життя людина тісно пов'язана з грою, причому в період самого активного формування – в дитячі і юнацькі роки ігрова діяльність займає найбільше місце. Зміст ігор змінюється разом із ростом і розвитком дитини . Якщо на перших етапах ігрова діяльність носить спрощений характер, то пізніше вона значно збагачується як по формі, так і по змісту. Ці зміни визначаються зростаючою роллю свідомості в житті дитини . Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В.О.Сухомлинський, участь дітей спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни, винахідництва, додержання інтересів колективу. Ігрова діяльність завжди пов'язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не в усіх дітей, особливо на перших порах, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором'язливі. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність , допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників. У рухливих іграх є завжди і переможені і переможці.Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють і, навпаки, якщо поразка – не впадати у відчай . Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і до тих, хто програв, причому всі стосунки мають ґрунтуватися на доброзичливості, глибокій повазі до однокласників, товаришів. За допомогою рухливих ігор розвиваються різноманітні рухові якості, і перш за все швидкість і спритність. Одночасно закріплюються й удосконалюються рухові навички; рухові якості проявляються все повніше й різноманітніше. Рухові навички формуються гнучкими, пластичними. У зв'язку з вимогами, пред'явленими до людини високо автоматизованою працею, особливо значним є розвиток зорово-рухової координації й поява так званої “ ручной умелости”. Складні і різноманітні рухи в ігровій діяльності . В них, як правило, можуть бути задіяні всі м'язові групи. Це сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Умови ігрового змагання вимагають від учасника досить великих фізичних навантажень. Почергова зміна моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями, які потребують невеликого напруження, дозволяє гравцям виконувати великий об'єм роботи. Змінний характер навантаження більше всього відповідає віковим особливостям підростаючого організму і тому виявляє сприятливий вплив на удосконалення діяльності функціональних систем кровообігу й дихання. Гігієнічне значення ігор посилюється можливістю їх, широкого використання в природних умовах. Ігри на лижах, у лісі, в воді і.т.д. - ні з чим незрівнянний засіб загартування й зміцнення здоров’я.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР.
Рухливі ігри слід добирати такі, що виховують у учнів високі морально вольові якості і, зміцнюють здоров’я, сприяють правильному фізичному розвитку та формуванню життєво важливих рухових навичок та вмінь. Недопустимо в процесі гри принижувати людську гідність, допускати грубість. Таким чином, рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни у дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. Організоване проведення гри багато в чому залежить від того, як діти засвоїли її правила, що є із проявів свідомої дисципліни.). У процесі ігор у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Однак гра приносить користь тільки тоді, коли вчитель добре обізнаний з педагогічними завданнями ( виховним ,оздоровчим та освітніми ), які розв'язуються під час гри, з анатомо-фізичними та психологічними особливостями учнів, із методикою проведення ігор, дбає про створення й додержання відповідних санітарних умов. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон : вони доступні дітям різних вікових груп. Найбільша близькість тієї чи іншої гри певному віку зумовлюється ступенем її доступності. Важлива умова успішності ігрової діяльності - розуміння змісту й правил гри. Пояснення їх можна доповнити показом окремих прийомів і дій. Навчання дітей доцільно починати з простих, некомандних ігор, потім перейти до перехідних і завершити складними - командними. До більш складних ігор слід переходити своєчасно, поки учні не втратили зацікавленості до вивчених раніше. Це допоможе закріпити навички та вміння. Для вирішення певних задач, поставлених перед грою, необхідно провести підготовку. Перед тим як вибрати певну гру, слід поставити конкретне педагогічне завдання, розв'язанню якого вона сприяє, враховуючи склад учасників, їхні вікові особливості, розвиток і фізичну підготовленість. При доборі гри треба враховувати форму проведення занять (урок, перерва, свято, тренування), а також, що дуже важливо, дотримуватись відомого в педагогіці правила поступового переходу від легкого до складного. Для цього , щоб визначити ступінь складності тієї чи іншої гри, враховується кількість елементів, які входять до її складу ( біг, стрибки, метання тощо ). Ігри, які складаються з меншої кількості елементів і в яких немає розподілу на команди, вважаються легшими. Добір гри залежить і від місця проведення. У невеличкому, вузькому залі або коридорі можна проводити ігри із шикуванням у колони і шеренги, а також ті, в яких гравці беруть участь по черзі. У великому залі або на майданчику – ігри великої рухливості з бігом врозтіч, із метанням великих і малих м'ячів , з елементами спортивних ігор тощо. При доборі гри слід пам'ятати про наявність спеціального інвентарю. Якщо гравці стоять і чекають довго в чергах на необхідний інвентар, вони втрачають інтерес до гри, що призводить до порушення дисципліни. Таким чином, ефективність проведення гри залежить від адекватності вирішення таких організаційних чинників:
- вміння дохідливо й цікаво пояснити гру;
- розміщення гравців під час її проведення;
- визначення ведучих;
- розподіл на команди;
- визначення помічників та суддів;
- керівництва процесом гри;
- дозування навантаження в грі;
- закінчення гри;
Перед поясненням учнів слід розмістити у вихідне положення, із якого вони будуть розпочинати гру. Пояснюючи , вчитель повідомляє назву гри, її мету і хід , розповідає про роль кожного гравця , його місце. При поясненні і проведенні гри вчитель має стояти в такому місці, з якого всі гравці могли б його добре бачити й чути. Для кращого засвоєння гри розповідь можна супроводжувати показом окремих складних рухів. Особливу увагу гравців треба звернути на правила гри. І якщо ця гра проводиться вперше, учитель перевіряє, чи всі гравці розуміють її правила. Існує кілька способів визначення ведучого, а застосовують їх залежно від умов занять ,характеру гри та кількості гравців. Учитель може призначити ведучим одного з гравців на свій розсуд, коротко обґрунтувавши свій вибір. Ведучого також можуть обрати самі гравці . Однак для цього необхідно, щоб вони добре знали один одного, інакше їхній вибір не завжди буде вдалим. Можна призначити ведучого за результатами попередніх ігор. Цей вибір стимулює учнів добиватися кращих результатів. Часто застосовують жеребкування у вигляді лічби. Ролі ведучого можуть бути різноманітні і сприяти формуванню організаторських навичок та активності. У командних іграх та естафетах змагаються між собою дві і більше команд, а розподіл гравців на команди може здійснюватися вчителем одним із наступних способів :
- за допомогою розрахунків;
- фігурним маршируванням;
- за вказівкою керівника;
- за вибором капітанів, які по черзі добирають собі гравців;
Усі способи розподілу на команди треба запроваджувати відповідно до характеру й умов проведення гри, а також складу гравців. У складних іграх із великою кількістю гравців необхідно залучати суддів – помічників, вони лічать очки або час, спостерігають за порядком і станом місця для гри. Помічники й судді призначаються з учнів, звільнених за станом здоров`я від виконання фізичних вправ середньої та великої інтенсивності, для яких фізичне навантаження чиєї гри протипоказане. Якщо таких учнів немає, то помічників та суддів призначають із числа гравців. Керівництво грою, безперечно, найважчий і водночас вирішальний момент у роботі педагога, бо тільки це може забезпечити досягнення запланованого педагогічного результату. Керівництво грою включає декілька обов'язкових елементів:
- спостереження за діями учнів, гравців;
- усунення помилок;
- показ правильних і колективних прийомів;
- припинення проявів індивідуалізму, грубого ставлення до гравців;
- регулювання навантажень;
- стимулювання необхідного рівня змагальної активності протягом усієї гри;
Спрямовуючи ігрову діяльність, вчитель допомагає вибрати спосіб вирішення ігрової задачі, добиваючись активності, самостійності і творчої ініціативи гравців. В окремих випадках він може включитися в гру сам, демонструючи як краще діяти в тому чи іншому випадку. Важливо своєчасно виправляти помилки. Краще це робити під час спеціальної перерви, а ( гравці в цей час залишатися на своїх місцях). Пояснювати помилку потрібно стисло, демонструючи правильні дії. Коли цих прийомів недостатньо, застосовують спеціальні вправи, окремо аналізують ту чи іншу ситуацію і пояснюють спеціальні дії. Відповідальним моментом у керівництві рухливими іграми є дозування фізичного навантаження, визначення якого є складнішим, ніж у фізичних вправах, не пов'язаних з ігровими діями. Ігрова діяльність своєю емоційністю захоплює дітей і вони не відчувають втоми. Щоб уникнути перевтомлення учнів, необхідно своєчасно припинити гру або змінити її інтенсивність і характер навантаження. Регулюючи фізичне навантаження в грі, вчитель може використовувати різноманітні прийоми: зменшувати або збільшувати час, відведений на гру; змінювати кількість повторень гри, розміри майданчика і довжину дистанції, яку пробігають гравці ; корегувати вагу і кількість предметів, ускладнювати чи спрощувати правила гри й перешкоди, вводити короткочасні паузи для відпочинку або уточнення чи аналізу помилок. Закінчення гри має бути своєчасним ( коли гравці отримали достатнє фізичне й емоційне навантаження ). Передчасне або раптове закінчення гри викликає незадоволення в учнів. Щоб уникнути цього, педагог повинен укластися в час, відведений для гри. Після закінчення гри необхідно підбити підсумки . При повідомленні результатів слід вказати командам і окремим гравцям на допущені помилки та негативні й позитивні моменти в їхній поведінці. Бажано відзначити кращих ведучих, капітанів, суддів. Як уже зазначалося, рухливі ігри використовуються для розв`язання освітніх, виховних та оздоровчих завдань у відповідності з вимогами програми . Залежно від завдань і характеру гри, її фізичного та емоційного навантаження, складу учнів вона може бути включена в усі частини тренування. Підготовча частина – ігри невеликої рухливості й складності, які сприяють зосередженості уваги учнів. Найхарактернішими видами рухів для цих ігор є ходьба, біг із нескладними додатковими вправами . Основна частина - ігри з бігом на швидкість, із подоланням перешкод, метанням, стрибками та іншими видами рухів, які потребують великої рухливості. Ігри в основній частині повинні сприяти вивченню й удосконаленню техніки виконання тих чи інших рухів. Заключна частина - ігри незначної та середньої рухливості з простими рухами, правилами та організацією. Вони повинні сприяти активному відпочинку після інтенсивного навантаження в основній частині й завершенню його з добрим настроєм. Усебічного виховання і гармонійного розвитку учнів можна досягнути тільки в процесі багаторічного, систематичного і правильно організованого навчання рухливими іграми. Ігри на місцевості належать до рухливих, разом із тим вони відрізняються від них як змістом, так і завданнями, які вирішують, а також умовами, методикою проведення. Вони відбуваються в найрізноманітніших місцях на пересічній місцевості, в лісі і.т.д. Майже всі ігри, які проводяться на місцевості, передбачають наявність у дітей певної підготовки, знань і навичок. Серед дітей ігри на місцевості користуються великою популярністю, викликають у них задоволення і, крім того, дуже корисно впливають на їх загальний розвиток, розвиваючи ініціативу, вміння спритно пересуватись, добре маскуватись, правильно орієнтуватися в різноманітних ігрових ситуаціях, долати певні перешкоди, пов'язані з використанням умов і завдань гри тощо . Ігри на місцевості передбачають змагання, виборювання командної першості. Діти беруть активну участь у змаганні за оволодіння прапором або пакетом. Під час цих ігор вони швидко рахуються, стрибають, роблять перебіжки, переповзають. Інші ігри більш спокійніші. До них, наприклад, можна віднести пристосування до місцевості, перехід до наперед визначеного маршруту з допомогою компаса та ін. Кожну гру на місцевості треба підготувати заздалегідь, для чого в перші дні перебування в оздоров ниці дітей необхідно їх ознайомити з околицями, заборонені місця в лісі, біля водоймищ або в районі городів, садів, ріллі тощо. З цією метою варто провести декілька прогулянок або походів . Напередодні гри її керівник ( тренер ) повинен провести докладну розвідку місцевості, намітити вихідні пункти груп ( команд ), передбачити місця збору . Після цього треба намітити склад команд, проаналізувати з усіма гравцями правила й умови гри, тобто способи пересування, маскування, орієнтування по карті, способи розвідки, користування компасо. Тренер або декілька тренерів повинні підготувати суддів – посередників, які б добре знали хід гри, її завдання, уміли завжди оцінити й знайти правильний вихід із будь-якого становища . Бажано, щоб судді – посередники самі не брали участь в грі, а тільки стежили за дотриманням правил і дисципліни гравцями і разом із тренером визначили перемогу тієї чи іншої команди. Судді – посередники повинні мати нарукавну пов`язку або інший знак, який виділяв би їх серед гравців . Кожна гра на місцевості повинна розпочинатись й закінчуватись за заздалегідь визначеними сигналами .Після закінчення гри тренер разом з усіма гравцями повинен проаналізувати їх хід, визначити переможців ( групи або команди ), окремих гравців, які особливо успішно виконували завдання. та суддів – посередників, які успішно справилися зі своїми обов`язками, а також сказати про тих, хто отримав зауваження . Дотримання дисципліни , правил та умов гри на місцевості сприяє її якісному проведенню і підвищує зацікавленість дітей .
ХАРАКТЕРИСТИКА РУХЛИВИХ ІГОР.
Рухливі ігри як засіб фізичного виховання мають ряд особливостей. Найбільш характерні з них складаються з активності й самостійності граючих, колективності дій і неперервності зміни умов діяльності. Діяльність граючих підпорядкована правилам гри, які регламентують їх, поведінку та відносини. Правила полегшують вибір тактики дії та керівництво грою. Взаємовідносини між граючими визначаються перш за все змістом гри. Різниця у відносинах дозволяє виділити дві основні групи – некомандні й командні ігри, які доповнюються невеликою групою перехідних ігор . Некомандні ігри можна поділити на ігри з ведучими і без ведучих . Так само командні ігри роз приділяються на два основні види : ігри з одночасною участю всіх граючих; ігри з почерговою участю ( естафети ). Командні ігри розрізняються і по формі поєдинку граючих. Існують ігри без вступу гравців у боротьбу із суперником, а в інших, навпаки, активно ведуть боротьбу з ними. Більш детальніша класифікація ігор основується на їх поділі по рухливим діям. Розрізняють ігри: імітаційні ( з наслідувальними діями ); з перебіжками; з подоланням перешкод; з м'ячем, палками і другими предметами; з опором; з орієнтуванням ( по слуховим і зоровим сигналами ) . Вибір тої чи іншої ігри визначається конкретними задачами й умовами проведення . Для кожної вікової групи характерні свої особливості у виборі й методиці проведення гри .
ІГРИ І ВПРАВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ТЕХНІКИ СТРИБКІВ ТА РОЗВИТКУ ШВИДКІСНО – СИЛОВИХ ЯКОСТЕЙ.
1 . “ДІСТАТИ М`ЯЧИК “.
Інвентар – м`ячик, шнурок .
Основна мета – засвоєння ритму виконання останніх трьох кроків і відштовхування . Організація. Підвісити на шнурку м`ячик на доступній учням висоті . Установити по черговість виконання вправи .
Проведення. Учень виконує три кроки розбігу, відштовхується одною ногою і намагається торкнутися рукою підвішеного на шнурку м'ячика. Висота, на якій підвішений м'ячик, поступово збільшується. Для того, щоб знати, на скільки сантиметрів піднімається м'ячик, потрібно на шнурку кожних п'ять сантиметрів зав'язувати вузлик Для визначення особистої або командної першості за кожний удалий стрибок нараховується одне очко. Удалим вважається стрибок, коли учень торкнувся рукою м'ячика. На кожній висоті виконується одна спроба .
2 . “ ВІДШТОВХУВАННЯ І ПРИЗЕМЛЕННЯ В ЗОНАХ “.
Місце проведення – сектор для стрибків у висоту.
Інвентар – гумовий бинт або планка для стрибків у висоту.
Основна мета – навчитись відштовхуватись й приземлятись.
Організація. Провести з обох боків від планки, в ямі для приземлення і на секторі, на всю ширину ями по три – чотири лінії. Відстань між лініями 20 –30см . Лінії пронумерувати . Перша від планки лінія, з обох боків, проводиться на відстані 40- 50см, і має найбільший порядковий номер, друга - на одиницю менший і т.д.
Наприклад,: перша від планки лінія має номер 3, друга №2, третя №1 і т.д. Учнів поділити на дві команди і вишикувати з обох боків від ями в колону по одному . Шикують учнів через одного : один учень з однієї команди, другий – з іншої. Стрибають спочатку всі учні з одного боку, а потім із другого. Тренер спостерігає за місцем відштовхування й приземлення, одразу підраховує очки, які набрав кожний учень . Підрахунок очок проводиться так: учень відштовхується з другої лінії, яка має порядковий номер 2 - отримує два очки, приземляється той же учень на лінію , яка має номер 3, - отримує три очки. Плюсуємо очки за відштовхування й приземлення. У прикладі учень набрав п'ять очок .
Командна першість визначається шляхом підрахунку всіх очок, які набрали учасники команд .
3. “ ХТО ВИЩЕ “.
Місце проведення – сектор для стрибків у висоту.
Інвентар – гумовий бинт або планка для стрибків у висоту, крейда двох кольорів .
Основна мета – вироблення досвіду змагань і звички йти на ризик.
Організація. Беруть участь дві команди. Учасники мають порядкові номери, стрибають почергово. Кожний учасник вибирає для себе висоту, яку буде долати, і заявляє про це тренеру. Тим часом, кожний учасник долає тільки одну висоту. Кожній команді присвоюється колір. Хід командної боротьби відображається на стійках для стрибків кольоровою крейдою (по кольору команди ). Відмітки одного кольору робляться на одній стійці, а другою – на другій .
Проведення. до початку змагань помітки крейдою знаходяться на одній висоті. На кожну заявлену учасником висоту дається три спроби. За кожну взяту учасником висоту команді нараховуються очки, які відповідають взятій висоті .
Наприклад: мінімальна висота 100см оцінюється в одне очко, 105см оцінюється в два очки, 110см оцінюється в три очки і т.д. Таким чином, кожна наступна висота, яка піднімається через п'ять сантиметрів, оцінюється на одне очко більше від попередньої.
Та команда, яка набрала більше очок, виграє перше місце.
4 . “ БІГ ПРАПОРЦІВ “.
Місце проведення – сектор для стрибків у висоту.
Інвентар – два прапорці різного кольору, по одному на команду. Лінійка довжиною 1,5-2м із поділками, зроблених через кожні п'ять сантиметрів.
Основна мета – участь у змаганнях.
Організація – Беруть участь дві команди. Усі учасники мають порядковий номер .
Два помічники, по одному з кожного боку, встановлюють гумовий бинт або планку на відповідну висоту.
Техніка й спосіб стрибка не оцінюються. Оцінюється лише результат стрибка
Проведення. Учні стрибають почергово за порядком своїх номерів : перший номер чорних, перший номер білих і т.д. На кожну висоту дозволяється робити одну спробу.
Хід командної боротьби висвітлюється на лінійці з допомогою двох прапорців. Здійснюється це так: від нульової помітки прапорці переставляються на стільки сантиметрів , скільки за стрибок отримає учасник . Чим вище висота, тим більше нараховується очок учаснику .
Наприклад: висота 100см – одне очко , 105см – два очка , 110см – три очка і т.д.
Виграє та команда, прапорець якої пересунувся на більшу кількість см.
ІГРИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ОВОЛОДІННЮ ТЕХНІКОЮ БІГУ І
РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ.
1 . “ БІГ З М'ЯЧИКОМ “.
Місце проведення – ігровий майданчик, футбольне поле.
Основна мета – навчити бігу по дистанції.
Інвентар – великий або малий м'ячик.
Організація. Накреслити дугу, позаду якої розміщені дві і більші команди гравців, які вишикувані в колону по одному. Двоє ведучих, призначаються із учнів, один із них знаходиться за дугою посередині між командами, тримаючи в руках м'ячик, а другий стоїть попереду на певній відстані від першого, віддаль між двома ведучими може бути довільною і залежить від віку, статі й підготовки учнів .
Проведення. За сигналом тренера ведучий, що знаходиться за дугою, передає м'ячик другому ведучому, котячи його по землі. Учасники по одному з кожної команди біжать за м'язом .
Команда -, представник якої першим торкнеться м'ячика, отримує очко. Гра продовжується до тих пір, поки всі гравці не візьмуть участі в грі .
Виграє команда, яка в сумі набрала більше очок.
2 . “ ДЕНЬ І НІЧ “.
Місце проведення – біговий майданчик , футбольне поле .
Основна мета – розвиток уваги, реакції, спритності, швидкості.
Інвентар – прапорці якими, розмічується майданчик.
Організація. По середині майданчика, розміченого прапорцями, накреслюється лінія, на якій вишиковується в шеренги, кожна команда в окрему шеренгу, спиною один до одного, гравці двох команд. З обох боків середньої лінії на відстані 20 метрів розмічуються на одній лінії. Одна команда називається “ День, а друга “ Ніч “.
Проведення. Тренер, який знаходиться збоку від гравців, декілька разів підряд спокійним голосом називає команди:
“ День “, “Ніч “, “День “, “Ніч”, гравці в цей час стоять на місцях і слухають уважно. Називаючи декілька разів команди, тренер після невеликої паузи несподівано для гравців голосно називає одну команду. Гравці названої команди миттєво втікають від гравців другої команди за фінішну лінію, а гравці іншої команди наздоганяють їх. Наздоганяти гравців дозволяється до фінішної лінії. Гравець, що наздоганяє гравця команди, що втікає, і торкнувся його рукою, отримує для своєї команди одне очко. Доганяти можна лише одного гравця .
Гра продовжується декілька разів підряд. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок .
Примітка. Тренер повинен так керувати грою, щоб учні не могли вгадати, яку команду він назве.При цьому кожна команда має бути названа однакову кількість разів .
3. “БІГ ПО ПРЯМІЙ ДОРІЖЦІ З НАЗДОГАНЯННЯМ “.
Місце проведення – бігова доріжка, футбольне поле.
Основна мета – розвиток реакції, спритності, швидкості.
Інвентар - прапорці.
Організація. Розмічуюьтся три паралельних лінії. Дві перші, які знаходяться на відстані 5-7 метрів одна від другої, є стартовими лініями. Третя лінія – фінішна, знаходиться на відстані 15 – 20 метрів від блищої стартової лінії. Учасники поділяються на дві команди, наприклад, червоних і синіх. Команда червоних знаходиться на одній стартовій лінії, команда синіх на другій .
Гравці команди, що знаходяться на стартовій лінії, розташованій ближче до фінішної, займають одне з положень (сидячи, лежачи), а гравці, розташовані на іншій стартовій лінії, займають положення високого або низького старту.
Проведення. За сигналом тренера гравці обох команд починають бігти. Завдання гравців, що стартують із першої від фінішу лінії – скоріше добігти до фінішу, не давши себе наздогнати гравцям іншої команди , що стартує на першій лінії. Наздогнаним вважається гравець, коли його торкнулися рукою. За кожного наздогнаного гравця команда отримує одне очко.
Гру проводять декілька разів.
При проведенні наступного забігу гравці міняються місцями.
Виграє команда, яка набрала більше очок.
4 . “ БІГ НА ЗУСТРІЧ ІЗ ЗУПИНКОЮ “.
Місце проведення – бігова доріжка.
Основна мета – розвиток швидкості, вироблення вміння прискорювати й сповільнювати біг.
Інвентар – прапорці для розмічування місця проведення гри.
Організація. На відстані 20 – 25 метрів від стартової лінії розмічуються стільки паралельних ліній, скільки гравців у команді. Відстань між лініями один метр.
Проведення. За лінією стара в колону по одному вишиковується декілька команд, кожному учаснику присвоюються порядкові номери. Бігуни стартують із високого або з низького старту. За сигналом тренера перші номери біжать до першої лінії і, наступивши на неї ногою, повертаються кругом і продовжують бігти у зворотню сторону. Прибігши за стартову лінію вони торкаються рукою гравців під другим номером, які в свою чергу біжать до другої лінії і наступивши на неї, повертаються за лінію старту описаним способом і торкаються гравця під номером три і т.д.
Повторюється гра парну кількість раз.
При другому Забігу гри перші номери біжать до останньої лінії, яка знаходиться найдальше від стартової лінії, другі номери біжать до перед стартової лінії, треті біжать ще ближче і.т.д. Останній бігун у команді біжить до першої лінії.
В кожному забізі визначаються місця учасникам. За перше місце - одне очко, за друге – два очка і т.д. Виграє та команда, яка набрала меншу кількість очок
5 . “ ЧОВНИКОВИЙ БІГ “.
Місце проведення – бігова доріжка стадіону.
Основна мета – виховання вміння володіти собою, засвоєння техніки старту й розвиток швидкості.
Організація. Розмічується дві стартові лінії на відстані 20-30 метрів одна від одної.
Дві команди, поділившись на дві половини ( у кожній половині повинна бути однакова кількість гравців ), вишиковуються за лінію старту в колону по одному. Одна половина команди вишиковується одна за однією, а друга за другою стартовою лінією.
Гравці команди мають однакові номери. В одній півкоманді – парні, у другій – непарні. Проведення . Гравці приймають низький або високий старт . За сигналом стартують перші номери, які біжать до других номерів і торкаються їх, рукою. Торкання рукою є командою для бігу другим номерам, які біжать до третіх номерів, треті до четвертих і т.д. Виграє команда, яка першою зайняла свої початкові місця.
ІГРИ Й ВПРАВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ТЕХНІКИ ЛЕГКОАТЛЕТИЧНИХ МЕТАНЬ І РОЗВИТКУ НЕОБХІДНИХ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ .
1 . “ХТО ВЛУЧНІШИЙ “.
Місце проведення – футбольне поле, рівний майданчик достатніх розмірів.
Інвентар – тенісні м'ячики.
Основна мета – навчитись далеко й влучно метати м'ячики.
Організація. Розмічається коридор шириною в 9 метрів і довжиною, який перевершує найдальший кидок м'ячика учнями на 5 – 10 метрів. З одного боку, коридору, шириною
1–2 метри проводиться стартова лінія, лінія від якої учні будуть метати м'ячик. Від стартової лінії на відстані мінімального за довжиною кидка м'ячика, на всю довжину й ширину коридору розмічаються квадрати розміром 3 на 3 метри. Усі квадрати нумеруються. Нумерування квадратів здійснюється так: усі три квадрати першого ряду мають перший номер, квадрати другого ряду мають другий номер, і т.д. Кожний квадрат оцінюється в очках. У найбільшу кількість балів оцінюється середній квадрат бокові квадрати оцінюються однаковою кількістю очок, але меншою від середнього квадрата. Кожний наступний квадрат оцінюється більшою кількістю очок від попереднього.
Наприклад: середній квадрат першого ряду оцінюється у два очки, а бокові квадрати першого ряду оцінюються в одне очко. Середній квадрат середнього ряду оцінюється в чотири очки, а бокові квадрати середнього ряду оцінюються у два очки і т.д.
З числа учнів виділяються два помічники. Один помічник знаходиться з коридорів біля квадратів і називає квадрат, в якому приземлився м'ячик. Другий помічник виконує обов'язки секретаря, записуючи скільки очок, набрав кожний учень.
Змагання можуть проводитись на особисту або командну першість. Коли проводяться командні змагання, клас поділяється на дві або три команди, всі учасники команд мають порядкові номери. Яка команда починає метати першою, визначається жеребкуванням.
Проведення. Кожний учень має одну спробу. Кидок зараховується й нараховуються відповідні очки, коли м'ячик приземлився в одному із квадратів. Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.
2 . “ ХТО ВЛУЧНІШИЙ І СПРИТНІШИЙ “.
Місце проведення – футбольне поле, рівний майданчик.
Інвентар – м'ячі для гри в ручний м'яч і 10 – 12 булав або кеглів.
Основна мета – навчитись влучно метати м'яч.
Організація. Накреслити на землі два кола діаметром від 5 до 8 метрів, які знаходяться один від одного на відстані від 15 до 20 метрів. Гравцям забороняється заходити в ці кола. В кожному колі розставлені булави або кеглі. Майданчик поділяється на дві частини і на кожній його половині знаходяться гравці однієї команди. Кількість гравців довільна. Ця гра дуже інтенсивна, і тому бажано поділити учнів на декілька груп і проводити зустрічі між ними почергово в короткий час.
Проведення. Мета гри полягає в тому, щоб проникнути на половину суперника і збити м'ячем булави. Бігти з м'ячем, тримаючи його в руках, не дозволяється, його можна лише передавати з рук у руки.
Гра може проводитись на час тривалістю 5 – 6 хвилин або до того часу, поки одна з команд не зіб'є в суперника всі булави .
3 . “ МЕТАННЯ В РУХЛИВУ ЦІЛЬ “.
Місце проведення – рівний майданчик, футбольне поле.
Інвентар – три прапорці для розмічування майданчика, м'ячик для гри в ручний м'яч.
Основна мета – навчитись влучно метати м'ячик.
Організація. Розмітити трикутник із довжиною сторін 10 –15 метрів. Біля кожної з вершин трикутника гравці вишикувані по одному. Усі гравці мають порядкові номери . М'ячик знаходиться в руках у гравця під першим номером . За сигналом ведучого гравець , у котрого м'ячик у руках . починає бігти першим . Як тільки він зробив 2 – 3 кроки , починає бігти гравець під першим номером із групи , що вишикувана біля наступної вершини трикутника .Гравець , у котрого м'ячик , передає в русі гравцю , який почав бігти другим . Коли другий гравець отримав м'ячик, біг починає гравець під першим номером із групи. що вишикувана біля третьої вершини трикутника . Коли він пробіг декілька кроків йому передають м'ячик . Бігають гравці по сторонах трикутника .
Гра проводиться до того часу, поки всі гравці не повернуться на свої похідні місця .
ШТОВХАННЯ ЯДРА.
1. “ХТО СИЛЬНІШИЙ ”.
Місце проведення – футбольне поле, рівний майданчик.
Інвентар – два прапорці для розмічування майданчика, набивний м'яч вагою 2 або 3 кілограми, у відповідності з можливостями учнів.
Основна мета. Зацікавити учнів до штовхання ядра.
Організація. Розмічуються прапорцями дві лінії на відстані одна від одної на довжину звичайного кидка м'ячика, виконаного слабким за підготовкою учнем із числа учасників гри .
У грі беруть участь дві команди, розташованими за двома лініями, одна напроти другої. Усі учасники команди мають порядкові номери, а також кожна команда має свій порядковий номер.
Проведення. Жеребкуванням установлюється команда, яка першою вступає в гру.
Учасник першої команди під номером першим штовхає набивний м'яч на майданчик другої команди. Учасник під першим номером другої команди у свою чергу штовхає м'яч на майданчик першої команди, але він повинен виконати штовхання з місця приземлення м'яча. Другий номер першої команди штовхає м'ячик на майданчик суперника з тією ж умовою. Гра продовжується таким чином до тих пір, поки одна із команд не відтисне другу команду на її території так далеко, що остання вже не зможе перештовхнути набивний м'яч за межі свого майданчика.
2 . “ШТОВХАННЯ М'ЯЧИКА В ОБРУЧ .
Місце проведення – невеликий майданчик.
Інвентар – гімнастичний обруч, набивний м'яч.
Основна мета – навчитись штовхати м'яч під правильним кутом .
Організація . Підвісити обруч на висоту 2,5 – 3 метри над землею. На відстані 3 – 4 метрів від місця, над яким підвішений обруч, провести лінію від якої будуть штовхати м'яч. Одна команда стає за цією лінією, а друга займає місце на другому боці від обруча на відстані 3 – 4 метри від нього.
Проведення. Учні однієї команди почергово штовхають м'ячик, так, щоб він пролетів через обруч. Учні другої команди в цей час, подають м'яч учням, які його штовхають. Після того як усі учні зробили по одній спробі, команди міняються місцями. Кожне попадання в обруч оцінюється в одне очко. Учень який не попав в обруч, або задів ободок, штрафується одним очком.
Виграє команда, яка набрала більшу кількість очок.
3 . “ ШТОВХАННЯ ЧЕРЕЗ ПЕРЕШКОДУ НА ДАЛЬНІСТЬ “.
Місце проведення – рівний майданчик.
Інвентар - дві стійки, гумові бинти, ядро або набивний м'яч.
Основна мета – відпрацьовування скачка й засвоєння оптимального кута штовхання ядра.
Організація. На двох стінках натягнути гумовий бинт на висоті три метри (максимальна висота над землею). На відстані трьох метрів від одного боку стійки розмістити зону для приземлення ядра. Ширина зони 20 – 40 см. Усього дві зони і вони нумеруються. Беруть участь дві команди, всі члени яких мають порядкові номери.
Проведення. Учні обох команд позачергово штовхають ядро або м'ячик через натягнутий гумовий бинт (висоту, на якій натягнуто гумовий бинт, вибирають у відповідності з можливостями учнів). За номером зони в якій приземлиться ядро, визначається кількість очок, які отримує учасник. Кожному учаснику надається три спроби. Очки нараховуються за кращий результат. У випадку, коли ядро пролетить під гумовим бинтом, очки не нараховуються.
4 . “ ШТОВХАННЯ ЧЕРЕЗ ГРАТИ “.
Місце проведення – рівний майданчик.
Інвентар – дві стійки, гумовий бинт, ядро.
Основна мета – відпрацьовування скачка й засвоєння оптимального кута штовхання ядра.
Організація. На двох стійках, починаючи з висоти двох метрів, натягнути паралельно декілька бинтів. Відстань між бинтами 30 – 40 см. На відстані 6 метрів розмічується коло діаметром 2,135 см. У змаганнях беруть участь дві або більше команд.
Проведення. Штовхають ядра з розбігу почергово учасники всіх команд .Попадання ядра між натягнутими гумовими бинтами оцінюється очками, Кількість яких із збільшенням висоти зростає. Кожному учаснику надається три спроби.
Командна першість визначається по найбільшій сумі очок набраних учасниками команди.
ІГРИ Й ВПРАВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ
1 . “ ЧЕРГУВАННЯ ХОДЬБИ Й БІГУ “.
Місце проведення – бігова доріжка.
Інвентар – прапорці для розмічування доріжок.
Основна мета – навчити учнів переміщуватися кроком і бігом із різною швидкістю.
Організація. Бігова доріжка по колу поділяється поперечними лініями на декілька рівних за довжиною відрізків. Довжина відрізка може бути в межах від 40 – 50 метрів. Кожний відрізок має свій порядковий номер. Учні поділяються на групи по 4 – 5 чоловік у кожній команді.
Проведення. Перший відрізок долається повільною ходьбою, другий відрізок проходять прискореною ходьбою, третій відрізок повільно пробігають, а четвертий - із прискоренням.
За сигналом групи почергово виходять на лінію старту, яка знаходиться на початку віражу і починають рух, коли група, що стартувала перед ними, подолає перший відрізок.
Вчителю треба слідкувати, щоб швидкість руху в усіх групах була однаковою і постійно зберігалась між ними однакова відстань. Після невеликого відпочинку вправу повторюють. Кількість повторень довільна і залежить від віку, статі й підготовки учнів.
Організація й проведення вправи така сама, як у першій вправі. Іншою є лише довжина відрізків: і кожний наступний відрізок є довшим на 10 – 20 метрів від попереднього.
2 . “ ПОЧЕРГОВИЙ СТАРТ ГРУПАМИ “.
Місце проведення – бігова доріжка.
Інвентар – прапорці для розмічування доріжки, секундомір, свисток.
Основна мета – засвоєння рівномірної швидкості бігу.
Організація. Бігова доріжка стадіону по колу поділяється на декілька рівних за довжиною відрізків.
Вчитель або його помічник із секундоміром і списком стає в центр бігової доріжки і через певний проміжок часу подає свисток. За встановлений час групи бігунів повинні пробігти один відрізок дистанції. Такий час встановлюється шляхом поділу загального часу, запланованого на певну дистанцію на кілька відрізків, що складуть цю дистанцію.
Наприклад: щоб пробігти 500 метрів за 2 хвилини, потрібно пробігти 50 – ти метровий відрізок за 12 секунд. Таким чином, через кожних 12 секунд потрібно подати сигнал.
Проведення. Групи бігунів (по 3 –5 чоловік у кожній) згідно своїх порядкових номерів за сигналом тренера виходять на старт. За першим свистком стартує перша група, за другим - друга і т.д. За кожним наступним сигналом стартує по черзі одна група, а всі інші, що стартували попереду, повинні завершувати пробігання чергового відрізку .
Таким чином, за сигналом тренера дається старт групі й одночасно перевіряється швидкість бігу всіх інших груп, що стартували попереду. Якщо якась команда не встигла подолати відрізок за встановлений час, або подолала його раніше, бігуни повинні внести поправку у швидкість бігу, прискорюючи або сповільнюючи його. Такий контроль швидкості бігу групи проводиться до того часу, поки всі групи не завершать пробігати заплановану дистанцію. Після відпочинку вправа може повторитись. Кількість проведення вправи і довжина дистанції залежить від віку й підготовки учнів.
3 .” КОМАНДНИЙ ШВИДКІСНИЙ БІГ “.
Місце проведення – бігова доріжка.
Інвентар – прапорці для розмічування доріжки, секундомір.
Основна мета – перевірка вміння бігати з рівномірною швидкістю.
Організація. Групу поділяють на дві команди (на білих і чорних). Учням повідомляють, на яку дистанцію буде проводитись біг, і вказують час, за який вони повинні її пробігти.
Наприклад: дистанція 500 метрів і час 2 хвилини. Учнів знайомлять з місцем старту й фінішу.
Проведення. За сигналом тренера або його помічника дається спочатку старт одній команді і після того, як вона закінчила біг, стартує друга команда. Після пробігання фінішу всією командою оголошується час, за який вона пробігла дистанцію.
Для визначення команди – переможця потрібно знайти різницю між запланованим і показним результатом.
РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ МЕТОДИКИ РУХЛИВИХ ІГОР У ЛЕГКІЙ АТЛЕТИЦІ
Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Однак гра приносить користь тільки тоді, коли вчитель добре обізнаний з педагогічними завданнями, які розв'язуються під час гри. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. На базі досліджень двох окремих груп, які займаються легкою атлетикою ми бачимо, що група легкоатлетів, котра не займається рухливими іграми має одноманітний характер тренувального навчання, отже рухливі ігри, якими займається друга група мають різнобічний вплив на тренувальне навчання. Рухливі ігри розвивають фізичний стан студентів, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті.
Завдяки рухливим іграм учнів, які займаються легкою атлетикою, можуть досягати бажаних результатів на тренуваннях та змаганнях, адже розвиваються не тільки моральні та психологічні якості, а й фізичні , котрі допомагають досягти бажаних результатів. Легкоатлетичне тренування монотонний процес у якому все відбувається за певними стандартами: при низькому старті тулуб відводять дещо вперед голова вниз, і треба робити тільки так; у спортивній ходьбі опорна нога випрямлена , таз рухається навколо своєї осі .Якщо діти будуть виконувати всі ці вправи без задоволення і зацікавленості, то навряд чи вони зможуть досягнути бажаного результату. Тому знову ж таки можемо відмітити, що без рухливих ігор тут не обійтись, адже, що як не рухливі ігри стимулюють учнів до сприймання й навчання.
Займаючись рухливими іграми учні удосконалюють свою тілобудову: зміцнюються м'язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу.
Народні рухливі ігри, як важлива, складова виховної системи, тісно пов`язані з уявленнями народу про роль генетичної спадковості, впливом на процеси виховання середовища, про особливості дитячої психіки та моторики.
В багатющому фонді народних рухливих ігор концентруються глибинні народні знання про сутність людської особистості та правила її тілесного та духовного виховання.
Рухливі ігри, як елемент народної творчості, сильні своєю неупередженістю істиною, що відточувалась у процесі найбільш типового, реального прожитого.
Це є однією зі специфічних рис, яка відображена в рухливих іграх свободою виховної діяльності у напрямку диференціації виховного процесу в залежності від психоматичних особливостей дитини.
Отже рухливі ігри, як засіб фізичного виховання мають ряд особливостей.
Найбільш характерні з них складаються з активності й самостійності, і неперервності змін і умов діяльності.
Вибір тої чи іншої гри визначається конкретними задачами й умовами проведення.
Зміст ігор змінюється разом із ростом і розвитком дитини. Якщо на перших етапах ігрова діяльність носить спрощений характер, то пізніше вона значно збагачується як по формі,так і по змісту. Ці зміни визначаються зростаючою роллю свідомості в житті дитини. Виняткова роль належить іграм у становленні та зміцненні дитячого колективу, адже іграм завжди властиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. Ігрові змагання, як справедливо підкреслював В.О.Сухомлинський, участь дітей спільних дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни, винахідництва, додержання інтересів колективу. Ігрова діяльність завжди пов’язана з виникненням і розвитком між гравцями певних стосунків. Вона сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню контактів. Не в усіх дітей , особливо на перших порах, однаковий нахил до зближення. Одні діти товариські, інші замкнені, сором’язливі. Під час гри вдається включити всіх учнів у колективну діяльність, допомогти зайняти належне місце серед своїх ровесників. У рухливих іграх є завжди і переможені і переможці. Дуже важливо навчити дітей не хвалитися, коли вони виграють і, навпаки, якщо поразка – не впадати у відчай. Особливо слід добиватися, щоб діти зберігали дружнє ставлення до переможців і до тих, хто програв, причому всі стосунки мають ґрунтуватися на доброзичливості, глибокій повазі до однокласників, товаришів. За допомогою рухливих ігор розвиваються різноманітні рухові якості,і перш за все швидкість і спритність. Одночасно закріплюються й удосконалюються рухові навички; рухові якості проявляються все повніше й різноманітніше. Рухові навички формуються гнучкими, пластичними. У зв’язку з вимогами, пред’явленими до людини високо автоматизованою працею, особливо значним є розвиток зорово-рухової координації й поява так званої “ умелости”. Складні і різноманітні рухи в ігровій діяльності. В них, як правило, можуть бути задіяні всі м’язові групи. Це сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Умови ігрового змагання вимагають від учасника досить великих фізичних навантажень. Почергова зміна моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями, які потребують невеликого напруження, дозволяє гравцям виконувати великий об’єм роботи Змінний характер навантаження більше всього відповідає віковим особливостям підростаючого організму і тому виявляє сприятливий вплив на удосконалення діяльності функціональних систем кровообігу й дихання. Гігієнічне значення ігор посилюється можливістю їх, широкого використання в природних умовах. Ігри на лижах, у лісі, в воді і.т.д. – ні з чим незрівнянний засіб загартування й зміцнення здоров”я.
Література
1. Білєєва Л.В «Рухливі ігри» -Підручник для інститутів фізичної культури. 4-е перероблене і доповнене видання. М. «фіз-ра і спорт» 1974 р.
2. Гуровіч Л.І., Люкшинов Н.М. «Спортивные и подвижные игры».
3. Демчишин А., Мозола Р. “Рухливі ігри”. К – рад.школа 1985р.
4. Крюкова В.С. “Книга учителя физической культуры”. М – “Ф–ра і спорт” 1973р.
5. Методика і практика проведення ігор, які сприяють розвитку фізичних якостей.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: mushka3591 (04-Грудня-2012)
|
| Переглядів: 8495
| Рейтинг: 5.0/2 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
Каталог статей