Життя без спорту — не життя.

Скажи мені, мій друже, в чому сила?
Можливо у неправді і брехні?
А в чому наша віра незрадлива?
В грошах? Ти скажеш: "Так", а я скажу, що ні!
Бо наша сила у міцному дусі,
Який гартується з випробувань тяжких.
У тренуваннях, у постійнім русі.
В суперницьких змаганнях нелегких.
Коли блакитно-жовті забивають,
І серце виривається з грудей,
Думки про перемогу окриляють,
І вірою об'єднують людей.
Коли на ринг виходять українці,
Далеко десь, де нас ніхто не зна.
Ми горді тим, що у чужій сторонці
Козацький син і дух перемага.
Ти скажеш, друже: "Що мені до того?".
Візьмеш цигарку, тютюну вдихнеш.
Минуть роки, а ти і не помітиш,
Як неосяжну молодість проп'єш.
А інші будуть вправно тренуватись,
І до вершин упевнено іти.
Найголовніше у житті — старатись.
Лиш так можливо щастя віднайти!
Нам спорт дарує віру і терпіння.
Із сильних робить мудрих, сильних із слабких.
Очей запал, їх радісне горіння
Від перемог — солодких і терпких.

                                                                                                                               Петренко Олексій 

                                                                                                                               учень 11 класу